/about

Розкажи мені...

про біль, про страх, про ненависть, про добро, про світло, про любов, про розлуку, про кохання, про ідентичність, про дух, про чуття, про серце, про сім`ю. Про що завгодно - розкажи!
Війна відібрала в багатьох із нас фізичні речі, але ніщо не може відібрати того, що живе у нас всередині. Ось для чого цей проект - зібрати, підсвітити, порефлексувати, дослідити самих себе і свої стани. Задокументувати наші спільні спогади, переживання, історії.
Сучасні соціальні медіа - це про кліпове мислення. Кожного з нас по десять разів на день бомбардують десятки відео обстріляних міст і повідомлень від близьких. Включені в процес негайного порятунку, ми дуже переймаємось насущним, але наші спогади, як і сторіз, житимуть недовго, якщо їх не зберігати і не сортувати тематично.
Для чого? Щоб згадувати, формувати власний бренд чи то ідентичність, називати пережите і виділяти йому належне місце в своїй історії.
Тому зараз важливо позбирати всі спогади в окремому часотривкому місці та зберегти їх як живу спільну книгу всіх нас - людей, які в один момент опинилися в спільному контексті. І людей, які через цей контекст пізнають, що спільного в них дуже багато і це спільне важливе.
Зараз нам важливо зберегти душевні докази пережитого досвіду. Ми дістанемо і осмислимо його, коли прийде час.
 
Хороший консервант для моментів - це мистецтво, але наш банк спогадів приймає свідчення у будь-якій символьній валюті.
Живу розмову можна послухати в Подкасті воєнного Києва на платформі SoundCloud Подкаст створено за підтримки ГО КосмосТабір
Почати свою розповіть можна натиснувши тут Ідеї для покращення писати Ані Посилання, щоб шерити тут
 

Tell me… (eng)

About pain, about fear, about hatred, about good, about light, about love, about being apart, about romance, about identity, about spirit, about feelings, about heart, about family. Tell me anything!
The war has taken away physical things from many of us, but nothing can take away what lives inside us. That's what this project is for - to collect, to highlight, to reflect, to explore ourselves and our conditions. To document our shared memories, experiences, stories.
Modern social media rely on clip thinking. Each of us is attacked by dozens of videos of bombed cities and messages from our loved ones ten times a day. Involved in the process of immediate rescue, we are very concerned about this very moment, but our memories, like the stories, will not live long if they are not stored and highlighted by topic.
What for? To remember, to form one's own brand or identity, to name the past and give it a proper place in its history.
That is why now it is important to collect all the memories in a separate timeproof place and keep them as a living common book of all of us - people who at one point found themselves in a common context. And people who through this context find out that they have a lot in common and this common thing is important.
Now it is important for us to preserve the emotional evidence of this experience. We will take it out and make sense of it when the time comes.
Art is a good preservative for moments, but our memory bank accepts testimonials in any symbolic currency.
To be continued..
 
Link to share here Ideas for improvement - write to Ania You can tell the story by clicking here
 
badge